Робочий світ змінюється швидше, ніж ми встигаємо звикати. Те, що ще десять років тому здавалося жартом, сьогодні можна побачити у резюме чи на сайтах компаній. Деякі назви посад дивують, але за ними стоїть цілком серйозний зміст.
Часто це спроба виділитися. А іноді – справжня частина корпоративної культури. Розгляньмо кілька прикладів.
Co-CEO – два керівники замість одного
У більшості компаній є один генеральний директор. Але іноді цю роль ділять двоє. Це не заступник і не помічник – а рівноправний партнер. Два керівники мають однакову вагу у прийнятті рішень.
Такий підхід дозволяє розподілити відповідальність і поєднати різні стилі управління. Один може зосередитися на стратегії, інший – на операційній роботі. Але модель працює лише там, де є повна довіра й готовність домовлятися.
Chief Happiness Officer – керівник із щастя
Назва звучить незвично, але суть проста. Це людина, яка відповідає за те, щоб працівники почувалися добре. Вона стежить, аби команда була не лише продуктивною, а й задоволеною своєю роботою.
У сферу обов’язків входять внутрішні події, програми для збереження балансу, підтримка у випадку стресу. Мета – створити середовище, де люди працюють із бажанням, а не з примусу.
Chief Evangelist – головний амбасадор бренду
Це публічна роль. Завдання – представляти компанію назовні. Така людина виступає на конференціях, пише тексти, спілкується з клієнтами й формує довіру до продукту.
Його робота не про продажі тут і зараз. Вона про репутацію на роки вперед. Якщо компанія має сильного амбасадора, вона отримує більше уваги і стає ближчою до своєї аудиторії.
Head of First Impressions – керівник першого враження
У багатьох компаніях це звичайний адміністратор на ресепшн. Але назва нагадує: саме ця людина задає тон. Перша зустріч, перший дзвінок чи перший лист створюють образ компанії.
Якщо на вході тебе зустрічають з усмішкою й готовністю допомогти – ти вже інакше сприймаєш бізнес. Тому така назва підкреслює вагу, яку компанія надає першим секундам контакту.
Чому з’являються такі назви
Причини різні. Інколи це маркетинговий хід – зробити бренд яскравішим. Інколи – реальний прояв цінностей. Якщо компанія справді дбає про щастя співробітників чи про репутацію на ринку, вона може закріпити це у назві посади.
Це також спосіб говорити зі світом іншою мовою. Показати, що бізнес бачить у роботі не лише завдання, а й людський досвід.
Висновок
Незвичні назви посад поступово стають звичними. Вони змінюють сприйняття роботи і нагадують: у центрі завжди людина. Компанії, які використовують такі ролі, намагаються поєднати ефективність із атмосферою довіри й поваги.